У родині Наталії Шестак із Чернігова війна забрала одразу трьох близьких чоловіків. На фронті безвісти зникли її чоловік, його рідний племінник та зять – чоловік молодшої доньки. Вже два роки жінка разом із рідними намагається дізнатися бодай щось про їхню долю, відвідуючи кожен обмін військовополонених.
Разом із жінками в пошуках правди постійно бере участь і 7-річний онук пані Наталії, Кирило. Хлопчик мріяв побачити Київ з висоти монумента «Батьківщина-мати» – і цього літа родина здійснила цю мрію.
Мрія хлопчика серед пошуків рідних
Кирило помітив монумент ще здалеку. Спершу вони з директором Музею війни Юрієм Савчуком піднялися сходами, побіжно оглянувши виставку зі збитих російських дронів. Потім сіли до спеціального похилого ліфта, який веде до оглядового майданчика на висоті 39 метрів. Останні кілька прольотів родина долала крутими сходами – і таки піднялася нагору.
Мама, бабуся та тітка Кирила уважно розглядали прапори з іменами та фото зниклих бійців. На одному з них – батько хлопчика, Олександр Руденок, який зник через два місяці після мобілізації.
Троє зниклих безвісти
Окрім Олександра, безвісти зникли батько Олени, Володимир Шестак, та його племінник Дмитро Лесун. Вони обидва у перший день повномасштабного вторгнення пішли захищати Чернігів, а через два роки в один і той самий день зникли на Покровському напрямку.
«Він їхав на позицію разом з Дмитром, разом з племінником», – пригадує Наталія Шестак.
У родині зберігають численні світлини з мирного життя. Наталія з болем говорить, що війна поставила їх у жорсткі рамки, де головна тема розмов – пошук рідних і новини з фронту.
Надія з обмінів
Щоб зібрати бодай крихту інформації, жінки відвідують кожен обмін військовополонених. Часом їм вдається почути обнадійливі слова. Так, один із колишніх полонених впізнав на фото чоловіка Наталії та його племінника. Це стало маленьким, але важливим променем надії.
Про батька Кирила – жодних звісток. Проте жінки переконані, що колись знайдуть зачіпку і про нього. Вони мріють, що настане день, коли всі троє чоловіків повернуться додому, а Кирило зможе ще раз піднятися на «Батьківщину-матір» уже поруч із батьком, дідом та дядьком – і йому не буде страшно дивитися згори на світ.



