Довгий час Степана Великдана згадували лише як учня Петра Прокоповича, але подальші дослідження засвідчили: він був рідним сином засновника українського бджільництва і продовжив його справу, зберігши напрацьовану спадщину. Про це повідомляє «Чернігівщина туристична» на своїй сторінці у Facebook.
У Чернігівській області Школу пасічників П. Прокоповича очолював саме Великдан, який вважався послідовником і вихованцем ученого. Лише пізніше стало відомо, що Степан Петрович був його сином. Його матір’ю називають Ганну Боровиківну, ймовірно наймичку або працівницю в родині Прокоповичів. Попри те, що ця інформація довгий час не розголошувалася, Прокопович опікувався хлопцем з дитинства, сприяв навчанню і забрав до себе на пасіку, називаючи його улюбленим учнем.
У подальших працях Прокопович продовжував згадувати Великдана як учня школи або власного вихованця. Український історик Олександр Лазаревський першим довів, що Степан був його рідним сином, а наступні дослідники життя Прокоповича підтвердили цей факт.
За п’ятнадцять років праці на пасіці батька Великдан ґрунтовно опанував бджільництво і став надійною підтримкою Прокоповича – автора першого втулкового вулика з рамками і роздільною решіткою, засновника школи бджільництва та власника найбільшої пасіки Європи.
Після смерті Петра Івановича він успадкував школу, пасіку, земельні угіддя з медоносами та фруктовий сад. Степан не лише зберіг це майно, а й розширив його. Місцеві жителі розповідали, що кількість вуликів сягала 10 000.
У школі він працював 29 років – до своєї раптової смерті у 1879 р. Учні мали можливість отримувати профільну освіту з бджільництва, зокрема вчитися виготовляти вулики Прокоповича у спеціальній майстерні. Крім того, діяла велика бібліотека, що поповнювалася періодичними виданнями, значна частина яких була українською мовою.
Великдан продовжив і наукові напрацювання: у тогочасних виданнях з’явилося більш як 50 його матеріалів, присвячених розвитку бджільництва. Портретів Степана Петровича не збереглося, так само довгий час не було відомо місце його поховання. Після його смерті шкільне майно арештували, а згодом його розграбували і знищили разом із липами Прокоповича, пасіками, рукописом «Записок о пчелах» та портретами вченого.
У 2008 р. працівники Національного історико – культурного заповідника «Гетьманська столиця» встановили надгробну плиту на місці поховання С. П. Великдана. На ній викарбувано: «Великдан Степан Петрович. 1819-1889 р. Спадкоємець Прокоповича П.І. Керівник школи бджільництва». Водночас дослідники наголошують, що дата смерті на плиті помилкова, адже документально підтверджено: він помер 29 серпня 1879 р.