Володимиру Григоровичу Кучерявенку з Городні нині 83 роки. Із 1992 року він перебуває на пенсії, а до того 27 років очолював Городнянське районне відділення МЧС. У ніч на 26 квітня 1986 року саме йому першому у районі довелося організовувати екстрені заходи у відповідь на катастрофу на Чорнобильській АЕС.
Шлях до служби у МЧС
Володимир Кучерявенко почав службу у 1965 році після закінчення Харківського пожежно-технічного інституту. Служив у Семенівці, Ріпках, а коли Городнянський район став окремою адміністративною одиницею, повернувся до рідного міста як інспектор держпожнагляду. Згодом очолив районне відділення, підпорядковуючи собі понад 20 пожежних команд і сотні пожежників.
Тривожна ніч 26 квітня
О другій годині ночі полковник Іванцов із Чернігова повідомив йому про “серйозну надзвичайну ситуацію” і наказав негайно привести в дію план екстрених заходів. Без пояснень причин Володимир Григорович організував підняття всіх служб: автопарк, райсільгосптехніка, військкомат. За кілька годин до ранку колона із близько 30 машин рушила у бік Чернігова.
Дорога до Чорнобиля
Лише під Черніговом Кучерявенко дізнався, що відбулося – аварія на ЧАЕС. Їх направили до невеликого села під Чорнобилем, де вони займалися змиванням радіаційного забруднення з техніки, доріг і людей. Спецодяг і захисту тоді практично не було, воду брали просто з Дніпра. Серед залучених було до 40 городнянців, а також тисячі військових, пожежників і міліціонерів з усієї країни.
Наслідки участі у ліквідації
Через кілька днів Володимира Кучерявенка відкликали додому через тяжку хворобу дружини. Багато його товаришів по службі згодом загинули від наслідків опромінення. Він з болем згадує, що жодних документів про участь чи доз опромінення тоді не оформляли, тому сьогодні немає жодних офіційних пільг чи статусів.
“Ніхто не думав про відрядження чи записи — просто піднялися за тривогою, бо країна була в біді”, — згадує Володимир Григорович.
Сьогодні його доньки та онуки продовжують життя, заради якого тисячі українців у ніч на 26 квітня 1986 року вийшли боротися зі стихією атомної катастрофи. Цей день навіки залишився в історії червоними літерами.