Подія, що відбулася в 1932 році, залишила по собі слід уже тим, що мати новонародженого не погодилася вносити дату появи дитини на світ чужою мовою. Хлопчикові, який був серед небагатьох своїх ровесників, вдалося прожити довге життя і дійти до сьогодення.
Та чи збереглася доля тієї, хто подарувала йому життя? В епіграфі згадується пані Марія Михайл… Проте її по батькові чи подальша історія залишаються невідомими. Неясно, чи виховувався він у родині, чи опинився в інших людей через потребу виміняти дитину на їжу. А можливо, його вирвали з родини силоміць і продали з молотка руками активіста колгоспу.
Невідомо також, хто довів цю річ до її теперішнього стану. Чи це були нащадки пані Марії, які втратили розуміння її значущості, чи власники, що придбали її на аукціонах і використали задля наживи, не замислюючись про цінність чиїхось зусиль.
Нині, після 92 років, понівечений і частково втрачений, але все ще сповнений внутрішньої сили, цей предмет з’явився на блошиному ринку і згодом потрапив до любителя старовини. Там його долучили до зібрання численних родинних реліквій.
Попри пережите, він продовжуватиме існувати. Хай і німий, але здатний розповідати відвідувачам про минулі часи – про домівки з солом’яними стріхами, лелек на дахах як символ нового життя, стрункі тополі, спів птахів та рух метеликів і жуків. Про світ під мирним небом, зруйнований руками ворогів, до якого, долаючи всі випробування, ми неодмінно повернемося.



