4 грудня 2015 року Владислав Атрошенко офіційно став міським головою Чернігова, склавши присягу. Місцеві вибори того року стали продовженням боротьби між Корбаном та Березенком за 205-й округ, що значно вплинуло на політичну ситуацію в Чернігові.
Атрошенко згадав цю передвиборчу кампанію як “боротьбу без правил”. Вже перед наступними виборами 2020 року він зауважував, що на той момент ситуація була критичною — або програвати, або перемагати. Найбільше протистояння було між ним і чинним міським головою Олександром Соколовим, а вибори запам’яталися скандалами, підкупом виборців та взаємними звинуваченнями, що згодом стали основою для політичних мемів.
Восени 2015 року Чернігів знову поринув у передвиборчу боротьбу — цього разу за посаду міського голови. Міські вибори проходили вперше за всю історію України у два тури, що додало додаткової напруженості. Як зазначив керівник ГО “Чернігівський освітній центр «Ініціатива»” Павло Пущенко, порівняно з виборами до Верховної Ради, цього разу масштаби були меншими, хоча методи, зокрема “сітки” та політтехнології, залишалися такими ж.
Початок кампанії Атрошенко сприймав як впевнену перемогу завдяки своїй популярності на 206-му окрузі, де він завжди перемагав. Він був упевнений, що його зв’язки з БПП та впізнаваність допоможуть йому виграти вибори, можливо, навіть в один тур. Проте на місцевих виборах йому довелося змагатися з досвідченим Олександром Соколовим, який також мав сильну підтримку.
Атрошенко був колишнім членом фракції “Партії регіонів” і мав проблеми з переходом до БПП через свою роль у голосуванні за “диктаторські закони” в 2014 році. Він намагався виправдати свої дії, стверджуючи, що був введений в оману.
Олександр Соколов теж мав зв’язки з “Партією регіонів”, і на місцевих виборах він йшов під брендом партії “Наш край”, яка була створена для того, щоб об’єднати колишніх регіоналів і підготувати сильну опозицію до Атрошенка. Цей рух виявився потужним політичним проектом, підтриманим Адміністрацією президента Петра Порошенка.
Перед виборами 2015 року ситуація в Чернігові була напруженою. Вже у лютому 2014 року активісти та представники “Демократичного альянсу” вимагали відставки Соколова. Це стало лише початком серії протестів, які посилилися навесні 2015 року, коли громадські активісти разом з бійцями АТО виступили з вимогою підписати заяву про відставку Соколова, що призвело до політичного конфлікту.
Після численних протестів та блокувань, Соколов не пішов у відставку, хоча вимоги до нього залишалися актуальними, особливо після початку російської агресії. Однак його позиція була посилена підтримкою великих будівельних компаній, таких як “УкрСіверБуд”, які допомогли врятувати Соколова від кримінального переслідування.
У березні 2015 року Соколов став об’єктом розслідування щодо перерахування значних коштів на рахунок приватного забудовника для купівлі квартир на вулиці Андрусенка в Чернігові. Проте, судова справа не призвела до серйозних наслідків для Соколова, і він був виправданий через відсутність складу злочину.
Водночас, Атрошенко активно готувався до виборів і вів кампанію за допомогою “сітки”, яку координував через благодійний фонд “Поліський оберіг”. Це дозволяло йому встановити контроль над виборчим процесом і забезпечити підтримку серед виборців. Вибори у 2015 році стали серйозним випробуванням для Чернігова, оскільки велися жорсткі змагання, включаючи роздачу соціальної допомоги та використання адміністративного ресурсу.
Ці події, що відбулися 10 років тому, змінили політичний ландшафт Чернігова та стали основою для подальших кампаній і боротьби за владу в місті.



