Що робити, коли в журналістському матеріалі порушено право на приватність або не подано позицію всіх сторін? Пройти повз чи поскаржитися? Саме ці ситуації стали основою тесту від Асоціації «Незалежні регіональні видавці України» (АНРВУ), який допоможе зрозуміти межі етики й відповідальності в медіа. А ще — перевірити, наскільки ви довіряєте ЗМІ та готові впливати на їхню якість.
Тест — лише привід. Справжнє питання в іншому: як часто ми, споживачі новин, реагуємо на порушення стандартів? І як самі редакції ставляться до скарг? Адже за кожною з них стоїть не тільки критика, а й шанс для зростання.
Коли скарги — не вороги
У роботі журналіста скарги — звична річ. Вони можуть виникати через помилку, поспіх або навіть емоційне сприйняття тексту читачем. Але цінність скарг полягає у зворотному зв’язку. Це інструмент, який дає змогу побачити матеріал очима авдиторії та виправити курс, якщо він збився з етичного шляху.
Саме задля посилення етичних практик українських редакцій запустили проєкт «Медіамости: Фінляндія та Україна». Його реалізує АНРВУ спільно з фінськими колегами за підтримки МЗС Фінляндії. У межах програми десять незалежних регіональних медіа працюють над розвитком саморегуляції в редакціях і підвищенням довіри до контенту.
Редакції, що не бояться зворотного зв’язку
У жовтні 2023 року тернопільське медіа «20 хвилин» впровадило на сайті кнопку «Поскаржитися на матеріал». За словами головної редакторки Наталії Бурлаку, це рішення відповідає багаторічному гаслу редакції — «Лише перевірені факти».
«Ми відкриті до конструктивної критики. Скарга надходить одразу до Комісії з журналістської етики, і ми зобов’язані реагувати. Це частина нашої відповідальності перед авдиторією», — каже Бурлаку.
Ще один приклад — платформа «Район.in.ua». У лютому 2024 року вона оновила редакційну політику та також додала на сайт кнопку для скарг у КЖЕ. Як пояснила керівниця інноваційних проєктів CID Media Group Наталія Пахайчук, це допомагає будувати довіру між журналістами й читачами:
«Саморегуляція — це не покарання, а шлях розвитку. Ми бачимо, як зворотний зв’язок згуртовує навколо нас громаду».
Коли медіа випереджає критику
Деякі редакції самі ініціюють перевірки. Так, полтавське «Коло.News» звернулося до КЖЕ після конфліктної публікації про чиновника, який збирав кошти на операцію, хоча вона була безкоштовною.
Матеріал викликав суспільне обговорення і шквал критики, зокрема — від самого посадовця. Щоб оцінити правомірність публікації, редакція надіслала запит до КЖЕ. Комісія підтвердила право журналістів писати про це, але рекомендувала змінити заголовок. Редакція врахувала зауваження і внесла правки, хоча конфлікт досі триває у судовій площині.
«Це був наш спосіб захистити себе і переконатися, що ми працюємо в межах етики», — зазначає головна редакторка Тетяна Цирульник.
Які порушення трапляються найчастіше
Згідно з аналітикою КЖЕ, у 2024 році найпоширенішими темами скарг були:
- однобокість або відсутність балансу думок,
- втручання в особисте життя,
- мова ворожнечі чи дискримінація,
- маніпулятивні заголовки або ілюстрації,
- ризикована інформація про дітей або вразливих осіб.
За останній рік збільшилась кількість справ, які вдалося врегулювати через медіацію. У 2023 їх було три, а у 2024 — вже шість. Такий формат дозволяє обом сторонам висловити свої аргументи, визнати помилки і знайти компроміс без суду.
Роль читачів у саморегуляції
Саморегуляція — це не лише про відповідальність журналістів, а й про активність читачів. Якщо ви помітили упередженість, недостовірність чи етичне порушення — варто про це повідомити. Це можна зробити як редакції напряму, так і через Комісію з журналістської етики.
Скарги можна подавати у разі, якщо:
- ви вважаєте заголовок або текст образливим,
- публікація містить недостовірну інформацію,
- порушено ваше право на приватність або гідність,
- ви хочете отримати оцінку дій журналіста з боку КЖЕ.
Як зазначає голова КЖЕ Андрій Куликов, правда і прозорість мають значення не менше, ніж швидкість публікації:
«Брехати задля перемоги або приховувати правду — згубно. Правда допомагає точно оцінити сили і зробити поразку неможливою».
Сьогодні, коли журналісти працюють під загрозою, в окупації або інформаційній війні, етичні стандарти — це не розкіш, а необхідність. І кожна скарга — це не тягар, а крок до якіснішої журналістики.
