У Чернігові, на вулиці Дрозда, розташоване модульне містечко для переселенців, яке складається з 13 будинків. Мешканці цих тимчасових осель стикаються з низкою проблем, зокрема з припиненням виплат ВПО та високими комунальними тарифами. У деяких випадках мешканці вимушені платити за послуги, що здаються надмірно високими для тимчасового житла.
Модульне містечко було зведено на місці колишнього пустиря завдяки іноземним фінансуванням у 2023 році для тих, хто втратив своє житло внаслідок бойових дій. Будинки оснащені необхідними умовами для комфортного тимчасового проживання, зокрема меблями, кухнями і ванними кімнатами. Проте, незважаючи на допомогу, що була надана людям для їхнього тимчасового проживання, виникають серйозні проблеми, зокрема з виплатами для внутрішньо переміщених осіб (ВПО) та тарифами за комунальні послуги.
Через поселення у модульному містечку, багато мешканців позбавлені виплат ВПО, хоча й не були заздалегідь попереджені про це. При цьому, одна з головних проблем, на яку скаржаться мешканці, – це надзвичайно високі тарифи на комунальні послуги. Так, платіжка за послугу з утримання будинку в ЖЕК-13 становить 24,6 грн за квадратний метр. Для мешканців однокімнатних квартир це виходить понад 700 гривень на місяць, а для двокімнатних — близько 1 000 грн.
Основна частина суми, яку мешканці сплачують ЖЕКу, – це вартість опалення та освітлення місць загального користування. Як розповідають мешканці, платіжки не враховують фактичне споживання електроенергії в коридорах, а розраховуються за максимальною потужністю батарей та лампочок, встановлених у будинку. Ці надмірні тарифи значно ускладнюють фінансове становище переселенців, які й так вже перебувають у складних умовах.
Мешканці модульного містечка, такі як Валентина Андрусенко та Леся Барбаш, поділилися своїми історіями про труднощі, з якими вони стикаються при відновленні своїх будинків. Валентина, яка втратила своє житло в Чернігові, намагається відновити його після обстрілу. Вона отримала лише частину будівельних матеріалів і зіштовхнулась з бюрократичними труднощами при подачі документів на відновлення. Аналогічні проблеми виникли й у Лесі Барбаш, яка також не змогла отримати належну компенсацію за зруйноване житло після авіаударів російських військ.
Переселенці намагаються знайти способи впоратися з емоційним та психологічним тиском війни через працю на клумбах. Вони доглядають квіти, що для них стало своєрідною медитацією. Одним із таких переселенців є Василь Васильченко, який вирощує помідори та підтримує зв’язок з волонтерськими центрами. Він приїхав з Криму і вже не один рік активно підтримує Україну, а також допомагає в місцевих ініціативах.
Переселенці, що мешкають у модульному містечку, наголошують на необхідності вирішення проблем з високими комунальними тарифами та відсутністю належної підтримки від влади. Багато хто з них досі чекає на компенсації за зруйноване житло і на можливість повернутися до нормального життя. Вони сподіваються на допомогу від держави, щоб покращити їхнє фінансове становище і забезпечити базові потреби для себе та своїх родин.