Агатангел Кримський — видатний український історик, сходознавець, мовознавець, письменник і перекладач, який знав, за різними джерелами, від 16 до 60 мов. Один із засновників Української академії наук (1918 року), він залишив помітний слід не лише в науці, а й у літературі. Одним із його найвідоміших художніх творів став соціально-психологічний роман «Андрій Лаговський», який вважають одним із перших модерністських романів в українській літературі.
Рекомендацію для читачів надала докторка педагогічних наук, професорка кафедри української мови та літератури НУЧК імені Т. Г. Шевченка Ольга Лілік. Вона зазначає, що в головному героєві роману легко впізнати самого автора — у його роздумах, внутрішніх суперечностях і пошуках сенсу життя.
За словами Лілік, сюжет твору зосереджується на життєвому шляху юнака з небагатої родини, який прагне освіти, самореалізації та визнання серед інтелігенції. Роман складається з чотирьох частин, об’єднаних єдиним лінійним сюжетом:
- «Не порозуміються» — знайомить із героєм у студентські роки, окреслює основний конфлікт і його перші духовні випробування.
- «Туапсе» — показує період професійного становлення, де герой розмірковує над питаннями дружби, кохання, моральності й зради.
- «За святим Єфремом Сіріним» — описує час самоти, самоаналізу та релігійного відчуження від світу.
- «Порозумілися» — стає кульмінацією духовного шляху Андрія, який повертається до себе, до дому, до гармонії й внутрішнього примирення.
Як наголошує дослідниця, у романі немає динамічного чи «ефектного» сюжету — головна увага приділена філософському та інтелектуальному осмисленню людини. Кримський через образ Лаговського показує шлях національного самоусвідомлення, пошук власної ідентичності — станової, професійної, сексуальної, духовної.
Особливо сміливою для свого часу була критика колоніальних порядків і політики русифікації, а також симпатія до революційних ідей, якою автор наповнив текст. Твір містить безліч алюзій, цитат, вставних поезій, історичних фактів і навіть математичних формул, що робить його багатошаровим і складним за структурою.
Ольга Лілік підкреслює, що «Андрій Лаговський» — це роман, який відкриває багатство української модерної літератури кінця XIX – початку XX століття, що виходила далеко за межі побутової оповідності та торкалася філософських, психологічних і національних тем.