Збірка малої прози Ігоря Антонюка “Шепіт сосен” включає тринадцять різножанрових оповідань, що поєднують у собі елементи горору, містики, фантастики та навіть антиутопії. Про книгу розповіла докторка педагогічних наук, професорка кафедри української мови та літератури НУЧК імені Т.Г. Шевченка Ольга Лілік.
Вона зазначає, що твори не пов’язані між собою сюжетом, але їх єднає гіперідейна складова – тема страху у житті людини. Автор показує, що страх може проявлятися у найрізноманітніших формах: інколи його породжують події та факти реальності, а інколи він є плодом людської підсвідомості.
За словами Лілік, створюючи тривожну атмосферу у кожному оповіданні, письменник прагне змусити читача замислитися над глибокими екзистенційними питаннями. Частину історій Антонюк взяв із повсякденного життя, водночас намагаючись звернути увагу на актуальні проблеми – від збереження карпатських лісів і ставлення до тварин до складнощів родинних стосунків.
Ольга Лілік підкреслює, що збірка вирізняється майстерністю у створенні містичної атмосфери та точним відтворенням художніх деталей. У персонажах автор часом відображає риси зовнішності та характеру своїх друзів, що додає оповіданням правдоподібності та живості.
Крім цього, сюжети творів відзначаються несподіваними поворотами, містять вдалі цитати й авторські роздуми. Життєва основа оповідань робить збірку цікавою для широкого кола читачів – як для поціновувачів містики, так і для тих, хто цінує глибоку літературу з філософським підтекстом.