Обласний центр народної творчості реалізує проєкт «Легенди про походження назв міст, селищ і сіл Чернігівщини». У його межах дослідники збирають історії про топоніми регіону та пояснюють їх витоки. Цього разу увага прикута до чотирьох населених пунктів Козелецької громади, кожен з яких має свою неповторну історію та легенди.
Лемеші
Село Лемеші є центром старостинського округу, до якого належать Боярівка, Горбачі, Пісоцьке, Шапіхи, Шолойки та Шуляки. Розташоване воно за дев’ять кілометрів на північ від Козельця. Станом на 1 січня 2021 року у селі було 206 дворів і проживало 547 людей.
Перша письмова згадка про Лемешівський хутір датується 1666 роком. Назву пов’язують із прізвищем Леміш. У 1936 році до села приєднали хутори Бабарики та Мойсеїв.
Сьогодні Лемеші розташовані біля трас Київ–Нові Яриловичі та Київ–Глухів. У старостинському окрузі працює ліцей, у 2020 році відкрили нову амбулаторію сімейної медицини. Є будинок культури, бібліотека та Трьохсвятительська церква.
Ставиське
Центр однойменного старостинського округу, до якого входять села Блудше та Нова Гребля. Колись найбільшим було Блудше, однак у ХХ столітті Ставиське випередило його за чисельністю населення.
Колись ці землі вкривали болотні масиви, утворені розливами озера Калита-Гало. Поступово болота поступилися місцем хвойним лісам. Назва села походить від прізвища галицького шляхтича Ставицького, який у ХVI столітті заснував тут хутір. Під час визвольної війни 1648–1654 років представники роду стали козаками, про що свідчить реєстр 1649 року, де значиться козак Іван Ставицький. Сьогодні людей із таким прізвищем у районі вже немає.
У ХІХ столітті Ставиське було відоме як село пасічників, а його мед славився далеко за межами Козелеччини.
Нова Гребля
Перші поселення виникли на високому правому березі Остерки, навпроти теперішньої північної околиці села. Археологічні розкопки 1960 року виявили тут поселення ІІІ–ІІ тисячоліть до н.е., що належало пізньотрипільській культурі лукашівського типу. Мешканці того часу займалися землеробством, скотарством, а також полюванням, рибальством і збиральництвом.
Назва «Нова Гребля» пов’язана з насипом на правому березі Остерки, зведеним замість старої греблі. За легендою, її спорудив козак-чорноморець після російсько-турецьких воєн кінця XVIII століття. Місцеві знали його як Мореяка, що згодом трансформувалося у прізвище Мариняко. До 1990-х років воно залишалося єдиним у селі.
Блудше
Уперше згадане як хутір Блутчий у переписі 1666 року. У тому ж документі зафіксовано імена людей, чиї прізвища виводилися від назви села: купець з Остра Іван Блудченко та міщанин з Козарів Трохим Блутчин. Це свідчить, що населений пункт існував уже в середині XVII століття. За часів Богдана Хмельницького село було звільнене від сплати податків.
У 1898 році в Блудшому відкрили школу грамотності, а на початку ХХ століття звели Олександріївську церкву. Наприкінці 1950-х село увійшло до складу Стависького колгоспу і стало бригадним.
