Під час повномасштабного вторгнення, коли російські війська стояли під Черніговом, 22-річний Олександр із позивним Жора добровільно став до лав Збройних Сил України. Нині він — оператор ударного дрона, водій і воїн, який вірний побратимству до кінця.
Службу хлопець розпочинав як зв’язківець, а згодом пройшов навчання і став оператором ударного безпілотника. За сумісництвом — водій на найнебезпечніших ділянках фронту.
«Треба бачити далі, бити точніше, повертатися живим і витягати своїх», — говорить Жора.
Один із епізодів, що визначив його репутацію серед побратимів, стався на лінії фронту між Костянтинівкою і Покровськом. Олександр виїхав, щоб забрати свій екіпаж з позицій. Дорога була під контролем ворожих дронів, кожен поворот — на прицілі. Але дорогою він помітив групу поранених бійців іншої бригади, які залишилися без транспорту. Без вагань Жора підібрав їх, вивіз у безпечне місце — і одразу ж повернувся за своїми.
За цю самовіддану дію Олександр був представлений до почесного нагрудного знаку Головнокомандувача ЗСУ «Золотий хрест».
Мріє про прості речі — збудувати дім, створити родину. Але війська залишати не планує. Бо вважає, що його місце — поряд з тими, хто не зраджує. З тими, хто рятує своїх і бореться до останнього.