Українська література першої половини ХХ століття приховує тексти, що й сьогодні звучать несподівано сучасно. Один із них — роман Галини Журби «Доктор Качіоні», який поєднує інтимну драму, історичний контекст і складні моральні вибори.
На це звертає увагу докторка педагогічних наук, професорка кафедри української мови та літератури НУЧК імені Т.Г. Шевченка Ольга Лілік. Вона називає твір яскравим, вишуканим і потенційно кінематографічним — історією про кохання, зраду, дружбу та межу між особистим почуттям і етикою.
Роман побачив світ у 1943 році під псевдонімом Гемень Жмурко і одразу викликав резонанс. За словами дослідниці, книжка швидко набула скандальної репутації, але згодом опинилася поза широким читацьким обігом.
«Проте оскільки сама письменниця змушена була емігрувати й продовжила свою діяльність в Сполучених Штатах Америки, то її творчість до сьогодні фактично залишається маловідомою для широкого загалу».
Події роману розгортаються на початку Першої світової війни у невеликому містечку Західної України. В центрі сюжету — п’ятдесятирічний лікар Арсен Качіоні, поважний і порядний чоловік, який несподівано одружується з вісімнадцятирічною Женічкою.
«Це дає змогу критикам ідентифікувати роман як мелодраму, у якій є інтрига, любовний трикутник, фатальна пристрасть і навіть трагічна смерть героїні».
Паралельно авторка вибудовує ще одну лінію — сповідь оповідача Антона. Через спогади про власну молодість він вплітає в історію Качіоні особисті переживання: дружбу, закоханість, драматичні стосунки й пошук життєвих орієнтирів.
«Саме в цій сюжетній лінії розкривається національний аспект: сам Антон проходить шлях українізації, а предмет його закоханості Ольга Компаневич була вихована в родині російського військового і загалом байдужа до українства».
Третя сюжетна площина присвячена компанії п’яти молодих хлопців — їхнім пригодам, розмовам, читанню Бодлера, суперечкам про політику й спробам осмислити світ напередодні великої катастрофи.
Ольга Лілік окремо наголошує на стилі Галини Журби: витонченій, аристократичній українській мові, насиченій діалектизмами й архаїзмами, уважності до деталей побуту та майстерних описах локацій — від готичного цвинтаря до бенкетів із музикою, танцями й передчуттям війни.
«Він набуває філософського звучання, адже йдеться про нереалізовані бажання, крах ілюзій, відчуття щастя, а також про вірність і зраду, війну й мир, життя і смерть».
Попри жанрове означення мелодрами, «Доктор Качіоні» виходить далеко за межі любовної історії — це роман про людину на зламі епох, внутрішній вибір і неминучість змін, які назавжди перекроюють і долі, і суспільство.