26 грудня у Катерининському соборі Чернігова відбулося прощання з Іваном Матвєєвим — журналістом, режисером та шоуменом, який пішов із життя 24 грудня у 47 років. Його колеги та друзі згадували творчий шлях і внесок у місцеву медіасферу.
З кінця 90-х Іван Матвєєв працював на обласній телерадіокомпанії “Сівер-центр” і став автором авторської передачі «Телевізор». Програма наробила багато галасу у місті, адже подібного раніше в Чернігові не було. Менеджер філії “Суспільне Чернігів” Анатолій Тютюнник, який працював з Іваном понад 20 років, розповідав про перші кроки журналіста:
«На той час циклу молодіжної передачі у нас не було, а Іван прийшов з готовою програмою, і навіть назва була вже — «Телевізор». І ми йому дали повний карт-бланш, він сам планував сценарії своїх передач, сам знімав, сам монтував, багато їздив».
Іван будував свої сюжети повністю самостійно. Як згадує його близький друг і колега Андрій Соколов:
«Він запросив мене робити разом програму «Телевізор». І він був номером один, у кадрі, а я був номером два, поза кадром. Така була концепція і відтоді ми почали робити разом програму. Але потім шляхи наші розійшлися, але друзями ми залишалися до останнього дня».
«Я тут і автор сценарію, і режисер, і журналіст у кадрі, і монтажер, і диктор» — сам Іван говорив про свою роботу над програмою.
Працюючи на Суспільному, Матвєєв зняв п’ять документальних фільмів, серед яких «Ковбасна революція: хто з’їв моє м’ясо». Від початку повномасштабного вторгнення він співпрацював з «Освітнім домом прав людини», документував воєнні злочини російських військ, а також працював у пресслужбі райдержадміністрації та Чернігівській Медіа Групі.
«Останніх три роки, вже під час війни, почали тісно співпрацювати саме як колеги-медійники. Він для нашої компанії зробив багато чудових відео, багато класних інтерв’ю. Це величезна втрата», — сказав шефредактор Чернігівської Медіа Групи Ярослав Сухомлин.
Журналіст Владислав Савенок згадав останню зустріч з Іваном на культурному заході у грудні:
«Іван не мав такий вигляд, що він ось на останніх кроках свого життя. Не віриться. Особливо боляче, коли ідуть ті, кого ти вважаєш своїми дітьми».
Проводжали Івана Матвєєва під оплески, поховали на кладовищі «Яцево» у Чернігові. У нього залишились дружина, мати та сестра. Колеги та друзі відзначали його енергію, творчість і багатогранність у журналістиці та кінематографі — він залишив значний слід у медіапросторі Чернігова та країни.